Сидр: знаний у світі, рідний для українця

Сидр – стародавній слабоалкогольний напій, який отримують шляхом бродіння соку зі стиглих яблук. Достеменно відомо, що пік його популярності припав на Середньовіччя. За легендою напій винайшов Карл Великий, коли сів на мішок перестиглих яблук, а згодом дав наказ виготовити з вичавленого соку ігристе вино.

За словами начальника з виробництва броварні «Уманьпиво» Аліни МОНДЗОЛІВСЬКОЇ, історія сидру не має початку. Українці споконвіку виготовляли й споживали яблучне вино, цінуючи його за користь та приємний смак. Поступово домашні технології та рецептури набули виробничих масштабів; сформувалася класична технологія з дотриманням стандартів відповідності. Було розроблено нормативну документацію з чіткими вимогами якості та безпеки. Паралельно з українськими виробниками свої рецепти та технології відшліфовували фахівці з європейських країн. І хоча вважається, що перевага винайдення яблучного вина належить французам, експерти не вважають це припущення науково доведеним. Тому сидр справедливо називають «напоєм світу».

Аліна Мондзолівська, начальник з виробництва броварні «Уманьпиво»:

– Ми збільшили кількість випущеного сидру більш ніж удвічі, розширивши свій асортимент. Увели до лінійки новий сорт сидру з вишневим соком та ексклюзивний для ринку України – грушевий. Особливістю всіх сидрів, що виготовляє «Уманьпиво», є використання стовідсотково українських соків: яблучного, грушевого та вишневого. Броварня принципово не використовує барвники чи штучні ароматизатори, що впливають на натуральність смаку. Важливо також зазначити, що фрукти ми теж вирощуємо самі, у власних садах. Маємо навіть власну пасіку для опилення квітучих дерев.

Секрети користі

В основі напою – звичайний яблучний сік, у якому фруктоза під час бродіння перетворюється на алкоголь та вуглекислий газ. Для створення сидру підходять лише такі сорти яблук, як антонівка, боровинка, апорт та ренет, позаяк саме в них у великих кількостях міститься дубильна речовина рослинного походження – танін.

Із яблук вичищають серцевину, з м‘якоті витискують сік, якому дають збродитися, –цей процес триває від шести місяців до року. Смак сидру зазвичай підсилюють цукром, спеціями, желатином. Проте варто знати: натуральний сидр виготовляється без додавання будь-яких консервантів, дріжджів чи підсилювачів смаків. В Україні існують певні стандарти щодо виготовлення напою, проте дозволено помірне використання консервантів. Відтак споживачам варто уважно вивчати інформацію, зазначену на етикетці, на предмет їх умісту в сидрі, та надавати перевагу видам, отриманим шляхом натурального бродіння.

Порівняно з іншими слабоалкогольними напоями, такий напій має низьку калорійність та містить комплекс вітамінів (А, B, С), мікроелементів (калій, фосфор, натрій, кальцій, фтор, йод, залізо) та антиоксиданти, корисні для роботи серцево-судинної системи. Танін, про який ми згадували вище, разом із пектином, що також входить до складу продукту, сприяють налагодженню роботи травної системи. Регулярне вживання натурального сидру знижує ризик захворювання на рак, діабет та астму, підвищує рівень ендорфінів – речовин, що покращують настрій. Недаремно за часів Середньовіччя напій застосовували як антидепресант.

Сидри на будь-який смак

Традиційний смак сидру – яблучний, проте статусу класичних вже набули вишневий та грушевий (перрі). Цікаво, що світові виробники урізноманітнюють рецептури напою відповідно до вподобань регіону. Наприклад, у Франції до сидру додають прованські трави, а в Шотландії – сушені ягоди.

В Англії поряд із пивом сидр вважають національним напоєм. У країні склалася навіть його певна смакова класифікація: солодкий, кислий, гірко-солодкий та гірко-кислий. Смаки тут модифікують за допомогою сухофруктів, конфітюру, тростинного цукру тощо.

В Україні виготовляють сидр із класичним смаком. Також можна скуштувати ексклюзивний перрі на основі грушевого фрешу, який наразі виготовляє лише одна броварня – «Уманьпиво».

Як правильно пити сидр

Напій найкраще вживати охолодженим до температури 10⁰С у якості аперитиву, як освіжаючий напій для тамування спраги, зі стравами чи без. Розливати сидр прийнято у бокали. Природний осад на дні традиційно не допивають. Такий напій можна подавати до столу навіть найвибагливішим гостям, розповідаючи його цікаву та багату історію.

Природним є вживання натурального сидру виробництва місцевих броварень, таких як «Уманьпиво», адже українцям варто будувати свій раціон саме на вирощених в Україні овочах і фруктах. Подібні рекомендації дають також усі провідні дієтологи та експерти з правильного харчування.

Найцікавіші факти про броварню «Уманьпиво»

«Уманьпиво» – одна з найстаріших броварень України. Виробництво засноване в 1878 році. Завод відомий високою якістю своєї продукції – натурального пива й прохолоджувальних напоїв, інгредієнти й складові яких вирощені на власних полях і садах компанії.

Тому пивоварний завод «Уманьпиво» – чи не єдиний виробник в Україні, який використовує для пивоваріння власноруч вирощений ячмінь найкращих сортів, та одним із небагатьох, хто самостійно переробляє сировину на солод. Завдяки тому, що всі виробничі процеси проходять не тільки під суворим власним наглядом, але й під контролем запрошених німецьких експертів, продукція компанії «Уманьпиво» має незмінно високу якість. Про це свідчать нагороди, отримані на численних всеукраїнських і міжнародних галузевих виставках, фестивалях та конкурсах.

У лінійці продукції «Уманьпива» – пиво «Вайсбург» чотирьох сортів; пиво «Своє» (сорти «Солодове», «Хмільне») та Уманьпиво «Жигулівське з Умані», «Медове», «Пшеничне», а також прохолоджувальні напої – живий квас, сидр і лимонад.

Із 2008 року завод здійснює планову модернізацію виробництва: тут встановлено сучасне німецьке обладнання, завершено капітальну реконструкцію цехів, збільшено потужність холодильного підрозділу, вмонтовано нові швейцарські фільтри, запущено пляшкові та кегові лінії з розливу пива, лимонаду тощо. У 2018 році «Уманьпиво» планує завершити заключний етап реконструкції виробничих потужностей і впорядкування території.

Броварня «Уманьпиво» є сімейним підприємством під керуванням Ігоря Кисіля.