Гайд пивного туриста
14 Серпня 2020
Бельгія: пиво з 5-річною витримкою і класичне пшеничне
Ви куштували ламбік (Lambic)? Це без перебільшення унікальний сорт пива, для виготовлення якого не використовують пивних дріжджів. Бродіння відбувається в дубових бочках з-під вина завдяки місцевим диким дріжджам, що потрапили з повітря на стінки бочок. Саме тому сорт ламбік виготовляють в одній провінцій неподалік Брюсселя. Ще однією особливістю цього пива є витримка хмелю впродовж 3—5 років — це потрібно, щоб позбутися гіркого присмаку. Ламбік може бути й фруктовим, як, наприклад, крик (Kriek, вишня), фрамбуаз (Framboise, малина), пеш (Pêche, персик), що їх варять з додаванням ягід і фруктів.
Пивна візитівка Бельгії — Witbier, пшеничне пиво. Добре відомими є марки Hoegaarden і Blanche des Flandres. У будь-якому місті Бельгії неодмінно шукайте ламбік і класичне пшеничне. Найліпше — в місцевій броварні.
Німеччина: берлінер і кислий ель на солоній воді
Міцніші версії називаються подвійними або імперськими.
Появі американо треба завдячувати армії. Якби американським солдатам часів Другої світової війни італійський еспресо не здавався надто міцним і його не розбавляли водою, ми, можливо, не мали б тепер популярного напою.
Подібна історія з британською іпою (іпа — від англ. IPA — India Pale Ale, тобто «індійський світлий ель»). У XVIII ст. з’явилася потреба доставляти пиво з Англії на Індійські острови для військовиків. Деякий час пиво возили в бочках на кораблях, але воно псувалося дорогою. Броварі навіть намагалися створити пивні екстракти, щоб готувати напій уже в Індії. Розв’язати проблему вдалося Джорджеві Годсону з лондонської броварні. Джордж збільшив кількість хмелю й цукру в рецепті, що підвищило вміст алкоголю та консервантів у готовому напої. Такий хід дозволив транспортувати іпу на довгі відстані. У наш час британська іпа — один з найпопулярніших сортів у світі.
Для пивного туризму портер (Porter) і стаут (Stout) у Британії — це як Біг-Бен та двоповерхові червоні автобуси. Два сорти, що стали культовими. Портер з’явився наприкінці XVIII ст., та через свою поживність дуже швидко став популярним серед робітничого класу, особливо портових вантажників (англ. porter — вантажник). Це перший пивний сорт, що його почали витримувати безпосередньо в броварнях, а не в пабах і на складах. Процес витримки тривав 6—18 місяців. Згодом броварі виявили, що як змішувати дуже витриманий портер зі свіжим, то виходить пиво належного смаку та якості.
Вміст алкоголю в такому пиві сягає 6%, а в сильнішій версії портеру — портер-стауті або просто стауті — 7—8%. Щоб приготувати портер, використовують темний солод, а от для стауту беруть просмажений солоджений ячмінь. Також стаут поділяють на британський (солодкий) й ірландський (сухий). У наш час портер містить 4—6,5% алкоголю, стаут — 4—8%.
