Пивовари і пивомани сьогодні святкують день ІРА

У довіднику BJCP про цей сорт розповідають так:

ця категорія охоплює сучасні американські IPA та їхні похідні. Це не означає, що англійські ІРА не є правдивими ІРА чи ніяк не пов’язані з американськими. Це просто метод групування для змагань. Англійські ІРА згруповані з іншими англійськими стилями, а міцніші подвійні ІРА (Double IPA) входять до групи міцного американського пива. Термін ІРА спеціально не розшифровується як індійський світлий ель (India Pale Ale), оскільки жодне з цих пив історично до Індії не плавало, і багато з них не світлого кольору. Однак, термін ІРА в сучасному крафтовому пиві більше став визначенням балансу.

Читайте також: Домашнее пивоварение: история и особенности ІРА

Основні характеристики сорту описує журнал Fanatic.

Вік стилю: близько 260 років.

Країна: Великобританія, Бертон-на-Тренті, графство Стаффордшир.

Походження: У багатьох історичних джерелах згадуються 1760-і роки народження стилю. Пивоварам тоді дійсно радили додавати більше хмелю в пиво. Припускають, що це було викликано необхідністю захистити пиво від псування у тривалих морських подорожах в Індію, яка в той час була колонією Британської імперії. Справедливості заради треба сказати, що все пиво, незалежно від стилю, тоді охмелялось щедро. Часто пивні видання говорять про те, що перша згадка визначення стилю в пресі відносять до 30 січня 1835 року: в газеті англійській газеті Liverpool Mercury була опублікована реклама East India Pale Ale компанії Джорджа Ходжсона Hodgson & Co, пивоварня якого Bow brewery протягом декількох десятиліть була найвідомішим постачальником елів в Індію. Однак більш раннє використання словосполучення India Pale Ale зустрічається в австралійській газеті Sydney Gazette and New South Wales Advertiser за 27 серпня 1829 року. Правда, в рекламному оголошенні не вказується пивоварня, зварила пиво, тільки магазин A.B SPARK, в якому IPA був представлений, поряд з такими напоями як ром, бренді, портвейн і херес.

Особливість: У далекі часи зародження стилю його фішкою було не тільки потужне охмелення, але і мінеральний склад води Бертон-апон-Трента (з високим вмістом сульфатів і гіпсу), завдяки якій пиво виходило сухим і гірким.

Колір: 6-14 SRM. Від блідо-золотистого до мідного і насиченого бурштинового. Може бути прозорим або трохи мутнуватим (наприклад, нефільтровані IPA з сухим охмеленням).

Піна: Помірна, стійка, від кремовою до світлої.

Аромат: Виражений хмелевой з квітковими, пряно-перцеві або цитрусовими нотами. Можливий трав’яний аромат, ледь помітні відтінки карамельного солоду, легка фруктовість.

Смак: Хмелвий, з помірною або вираженою гіркотою, яка зберігається в післясмаку. Смак ідентичний аромату – квітковий, пряно-перцевий, цитрусовий, злегка трав’яний. І, хоча хміль переважає, важливу роль другого плану грають солодові ноти. Вони можуть відчуватися тостового, бісквітними, карамелевими тонами. Фруктовість – не вище середнього.

Цікаво: У 2015 році в класифікації BJCP, в категорію IPA були включені Англійська і Американський IPA, Спеціальні IPA (Бельгійський, Чорний, Коричневий, червоний, Житній, Білий), а в категорію Strong American Ale – подвійний IPA. Однак стиль дає пивоварам багато приводів для експериментів, в результаті яких з’явилися New England IPA, Juicy або Hazy India Pale Ale, Milkshake IPA, Brut і Brett IPA, 0 IBU IPA.

Карбонізація: Від помірної до високої.

Гіркота: 40-60 IBU. Фортеця: 5,0-7,5%.

Як подавати: Ідеально – в IPA-келиху, спеціально розробленому для стилю німецькою компанією Spiegelau. Чи не зіпсує смако-ароматична картину келих пінта, міцні IPA прекрасно себе почувають в коньячних та винних келихах. Температура: 12-14 °C.

Читайте також: Тьма сгущается перед рассветом: почему возродился чёрный IPA