Як американський будинок українського колекціонера перетворився на музей пива

17 Лютого 2021

Пивна атрибутика
Понад 100 тисяч пивних етикеток, сотні келихів, частина з яких датована ще XIX століттям, колекція тарілок, унікальні пивні барильця, фартухи та різноманітний мерч, присвячений пиву… Ця колекція пивної атрибутики бере свій початок ще з 80-х років минулого століття з Кривого Рогу. З того часу вона активно розширювалася та навіть емігрувала у США разом зі своїм власником Євгенієм ГОЛЕНКОВИМ. Він – затятий колекціонер пивних бокалів та етикеток, який перетворив свій дім на справжній музей, де кожен квадратний метр служить полотном для шедеврів майстрів зі всього світу З особливим трепетом колекціонер ставиться до виробів з історією, каже, що настільки філігранної роботи сьогодні вже не побачиш. Так само і з етикетками: за ними можна вивчати історію та географію як мінімум вітчизняного пивоваріння. З чого ж все починалося, як виросло у велику міжнаціональну спільноту однодумців та яку доленосну роль зіграло в житті колекціонера, він розповів в ексклюзивному інтерв’ю проєкту Beer.Technologies&Innovations.

BeerTech: Євгенію, розкажіть, будь ласка, про себе: хто Ви, чим займаєтеся?

Євгеній ГОЛЕНКОВ: Передмова така: народився та жив я в Україні, маю інженерну освіту. У Кривому Розі працював майстром на дослідному заводі. Проте це не заважало мені захоплюватися пивом і збирати пивну атрибутику. Пробував навіть варити пиво сам, але на першому 200-літровому експерименті це закінчилося.

Уже впродовж тривалого часу я живу в Америці, в Нью-Джерсі. Працюю в дизайнерській фірмі та власними руками втілюю в життя розробки дизайнерів. Але як би не змінювалося моє життя, захоплення пивом і пивною атрибутикою завжди супроводжує. Це навіть зіграло вирішальну роль у виборі дружини, адже завдяки своїй колекції я одружився.

BeerTech: Дуже цікаво, а як саме колекціонування допомогло зробити такий вибір?

Є.Г.: На той час я зустрічався з дівчиною, але ще не визначився ні з почуттями, ні зі стосунками. Разом ми поїхали на екскурсію до Львова. Під час візиту до старої аптеки, коли всі уважно слухали цікаві розповіді екскурсовода, я побачив у кутку порожню пивну пляшку з етикеткою, якої в мене ще не було. Як зараз пам’ятаю, це було «Жигулівське пиво» Дрогобицького пивзаводу. І все, я вже ні про що, крім цієї етикетки, не міг думати, тільки стояв і дивився на неї. Моя дівчина, спостерігаючи за цим і вже знаючи про мою одержимість, підійшла, спокійно взяла цю пляшку та поклала в сумку. Так я зрозумів – це моя майбутня дружина!

BeerTech: А з чого ж почалося ваше захоплення та сама колекція?

Є.Г.: З любові до пива. Побувавши студентом на практиці на Кольському півострові, я побачив там етикетки, що дуже відрізнялися від наших криворізьких. Відклеїв і зберіг, потім друзі вже почали питати, чи пробував я таке-то пиво, і присилати нові етикетки. Повернувшись до Кривого Рогу, став їздити на місцевий пивзавод у вільний час і привозити звідти етикетки. Мені дозволяли стояти прямо на конвеєрі, по якому рухалися використані пивні пляшки на мийку, та обирати етикетки, яких у мене ще не було. А потім стався дуже цікавий випадок, який відкрив мені цілий світ колекціонування й однодумців. Наголошу: в часи, коли не було інтернету!

Я думав, що один такий… дивний, адже не знав жодного колекціонера. Й одного разу, будучи в Москві у справах і проїжджаючи на тролейбусі зупинку «Бодаєво» (московський пивзавод ім. Бодаєва), я вирішив зупинитися там і випробувати свою вдачу. Випадково зустрів когось з керівництва, як я тоді думав, і мені дозволили взяти етикетки. І тільки коли я вже вийшов з кабінету і прочитав табличну на дверях, зрозумів, що спілкувався з головою агропрому пиво-безалкогольних напоїв СРСР, резиденція якого розташовувалася на цьому заводі.

Мені відсипали купу етикеток, вручили стопку конвертів з листами колекціонерів з різних країн, які писали на завод, і порадили зв’язатися з цими людьми. Ще одним подарунком стала фірмова бодаєвська кружка – одна з перших в моїй колекції.

Мене дуже захопила ідея листування з іншими колекціонерами, тож я відразу почав писати. Став спілкуватися з німцями, норвежцями, англійцями. А потім зрозумів, що можу так само писати на пивзаводи, навіть не знаючи адреси. Просто писав на листі, наприклад, «Алмати. Пивзавод». І саме з Алмати отримав дуже цінну відповідь з повідомленням, що в людини є каталог колекціонерів пивних етикеток зі всього Радянського Союзу. Каталог, виданий власними силами, який на той час коштував 3 рублі. Звісно, я відповів і незабаром отримав цей каталог. Виявилося, що інші колекціонери живуть зовсім поряд – Інгулець, Жовті Води, Одеса, їх багато по всій країні, їхні адреси та номери телефонів додавалися.

BeerTech: І Ви вирішили влитися в ком’юніті колекціонерів?

Є.Г.: Я відразу зв’язався з ними й незабаром уже брав участь у пивній зустрічі в Калинівці. Це була четверта зустріч пивних колекціонерів всього з 11 учасниками. З того часу я намагався не пропустити жодної, наразі вони збирають разом 150-200 людей, а у 2020 році ми мали провести ювілейну 35-ту зустріч. Наші івенти дуже популярні: люди з’їжджаються звідусіль, зустрічаємося не тільки в Україні, а і в інших країнах також.

Окрім міжнародних зустрічей, існує дуже багато клубів колекціонерів по всьому світу, знаменитих – близько 70, зокрема, з Чехії, Словаччини, Німеччини та Блорусі. І знайшовся завзятий колекціонер з Аргентини, якому вдалося об’єднати всіх для проведення міжконтинентальних зустрічей. Наприклад, третій з’їзд у Польщі об’єднав людей з 80 країн! Ми спілкуємося, дегустуємо пиво, обмінюємося досвідом та етикетками, пробками, бокалами тощо. Допомагаємо один одному збирати колекції. Є в нас один колекціонер з Самари, який збирає виключно етикетки «Жигулівського пива». Наразі колекція налічує понад 20 000 екземплярів, деякі з них ми відправляли йому з Америки та Болгарії.

BeerTech: А які етикетки та бокали збираєте Ви?

Є.Г.: У мене окрема тема – дореволюційні етикетки незалежно від того, де вони були випущені. Є етикетки ще царської імперії, коли до неї входила Польща. Є старовинні українські етикетки, наприклад, Єнакіївського пивзаводу, датована 1882 роком. Цю етикетку я склеював по шматочках. Такі екземпляри, з історією, я продовжую збирати та купувати, звісно, недешево, але вони реально демонструють історію та географію пивоваріння. А їхній пошук, особливо раніше, був справжнім квестом.

З бокалами так само: нові я намагаюся не купувати, роблю акцент на старовинні німецькі бокали 1900 років. Рахувати колекцію перестав, коли вона перевалила за 700 зразків. Є там українські, білоруські, прибалтійські, чеські, португальські, італійські, іспанські, ізраїльські та палестинські екземпляри. Друзі радять вже зробити каталог з детальним описом кожного, адже це справжні витвори мистецтва.

BeerTech: Як розібратися, чи насправді бокал старовинний?

Є.Г.: Потрібно знати багато специфічних нюансів, мати каталоги та працювати з ними. Наприклад, вік бокалів можна визначити за кріпленням кришки, її формою. Загалом, багато є різних секретів. Ну, а німецькі бокали в цьому плані – взагалі окрема тема. У мене є трилітровий келих, прикрашений сценами з опери Вагнера. Є келихи з різних серій, присвячених казкам – російським, німецьким. Окрім того, що там на келиху зображено відразу декілька мотивів з казок, також часто випускалися і тарілки з такими мотивами. Ціла стіна мого будинку прикрашена тарілками.

Найстаріші келихи датовані 1881 роком, їх у колекції понад 40 екземплярів. Кожен – шедевр справжніх майстрів: виліплені та промальовані найменші дрібниці, причому використовувалися лише декілька кольорів.

 

BeerTech: До якої суми може доходити ціна старовинних келихів?

Є.Г.: До 10 тисяч доларів і більше за один. Щоправда, я такі коштовні не купую, намагаюся знайти якомога дешевше. Маю екземпляри в колекції вартістю до 500 доларів кожен. Згадався один дуже цікавий: звичайнісінький за формою білий келих, але його ручка виконана у формі протягнутої жіночої руки.

Також є келихи-музичні шкатулки. Всередині, у кришці або під дном келиха, встановлений механізм, і якщо його завести – грає мелодія. Також цікаві келихи з металевими пасками, куди в Німеччині раніше було заведено ставити чарку з горілкою: спочатку випивалася оковита, потім вже пиво. А до кришок деяких екземплярів прикручені дзвіночки, за допомогою яких просили додаткову порцію пива.

В Америці взагалі тема пивних келихів дуже просунута, пивзаводи розуміють, що це їхня реклама. Наприклад, такі монстри, як Budweiser і Miller, мають багато різної пивної атрибутики, яку щороку випускають серіями. Виявляється, що Budweiser з 1980 року випускає келихи з новорічною тематикою. У 2020-му я придбав вже 41-й за рахунком бокал з цієї серії до своєї колекції. Завод заморочується, особливо це було помітно на серіях, що випускалися раніше і виготовлялися в Німеччині та Бразилії.

Чого варта тільки серія, присвячена тваринам! Для неї розробники обрали по одній тварині з різних країн. Окрема серія з чотирьох бокалів присвячена тваринам, на які молилося корінне населення Америки. Три келихи випустили тиражем у 10 тисяч екземплярів, а четвертий – 5 тисяч, тому ціна останнього сягає 300 доларів. А вартість всієї колекції – до 750 доларів.

До речі, цікава тема дефектів. Існує практика, коли партія бокалів з якимось дефектом ставала популярною та навіть дефіцитною, а ціна була значно вищою за інші келихи з такої ж серії, але без дефектів. Приклад з моєї колекції – келих у вигляді голови Бетмена з неправильним прикусом.

BeerTech: Зупинятися на досягнутому не збираєтеся?

Є.Г.: Поки такого бажання немає. Інша справа, що я став розбірливим і вимогливим. Уже не женуся за кількістю келихів, більше уваги надаю якості та унікальності. Сьогодні навіть у фейсбуці можна знайти експонати. Я відстежую, якщо з’являється цікавий екземпляр, вивчаю його. Беру тільки тоді, коли переконаюся, що це старий келих.

З одного боку, пивна атрибутика – витвір мистецтва, якщо це не зведено в штам мас-маркету. Ті ж бокали з ілюстраціями опери Вагнера несуть смислове й естетське навантаження, привносять додаткові змісти. Етикетки демонструють, яке було ставлення до пива, що все до найменших деталей було зроблено з любов’ю до своєї справи. З іншого боку, пивна атрибутика – це реклама, якість якої говорить про те, як виробник ставиться до свого продукту.

Дарина ДУБИНКА