«Зеник» - це пиво, що «крафтизувало» велику ресторанну мережу в Україні

Зеник – це пиво Правди, у яке пішло найбільше наших зусиль.

По-перше, воно принципово зроблено з української сировини. Вона не дуже стабільна по якості. Легше купити німецький солод. Але якщо в Україні є свій, варто дати йому шанс, а іноді два і три. Тому завдання було знайти найкращі українські складники. Спочатку ми перебирали українські солодовні одна за одною, дивуючись сірому кольору зерна чи викидаючи з нього гілки, а іноді і гайки, і думали, що з того нічого не вийде.

Поки під час візиту на Славутську солодовню її керівник сказав – а давайте спробуємо піти від землі – дамо фермерам добре насіння і протокол вирощування, відберемо найкращі поля і зробимо з того окрему партію. Як результат ми отримали значно кращий солод, що ліг в основу Зеника. По хмелю є прогрес по якості гранул. Між іншим, наші хмелі мають ту ароматику, яка була в європейському пиві до буму селекції.

Думаю, що успіху Schieve Kolos в Бельгії допоміг той архаїчний аромат, який дає хміль Заграва. Подібна свіжа трав’янисто-землиста ароматика є і в Зенику.

По-друге, Зеник – це пиво, що «крафтизувало» велику ресторанну мережу в Україні і задало тон співпраці між рестораном і пивоварнею. Почавшись як внутрішній бренд в Фесті, Зеник вже тоді був іншим – не пивом від масової броварні, а продуктом одного з регіональних виробників в час, коли комерційно доступного крафтового пива в країні ще не існувало. Коли Правда додала потужності і змогла забезпечити весь об‘єм мережі, ми провели багато зустрічей з командами ресторанів, щоб зрозуміти, яким має бути пиво, яке для сотень тисяч людей стане першим крафтовим пивом у житті – в Криївці, Реберні чи Гасовій Лямпі. Обговорювали міцність, смак, аромат, колір, питкість, гіркоту. Тому Зеник є продуктом спільного творення креативної ресторанної мережі і малої пивоварні. Цей шлях ми потім пройшли з Делікатекою (пиво «Лобстер»), Фацетом (однойменне пиво), мережею Цукор (однойменне пиво) і іншими.

По-третє, Зеник простий у питті, але складний технологічно. Складний як кожне легке світле пиво, і крім того складний, як продукт з української сировини. Наше сільське господарство, незважаючи на байки про чорноземи, є значно більш волатильніше, ніж, скажімо, німецьке. Тому солод і хміль можуть мінятись навіть не щосезону, а щопартії. Це накладає більше вимог на пивовара і робить процес варки майже ручним.

Ну і по-четверте, Зеник – це полум’яний борець з стилевим расизмом, притаманному початкуючим антаперам. Він показує, що суть крафтового пива не в тому, щоб задекорувати його хмелями чи спеціями, і не в тому, щоб надати йому штучної мутності чи вкинути лактози, бо так зараз модно. А в основі є вміння взяти цукор від рослин і забезпечити дріжджам умови праці, і зробити це 1. Чисто 2. Без дефектів 3. Збалансовано.

Зеник показує, що крафт – це про процес виробництва, а не про стиль, спецію, рівень гіркоти чи алкоголю. Бо він і є крафт – справді місцевий продукт з історією, мікробіологічно чистий, технологічно коректний і смаково/ароматично збалансований.

Ну і для тих, хто аж сюди дочитав) я радий, що наша спільна варка з талановитою київською броварнею – Underwood Brewery – стосується саме «Зеника». Це буде його особлива коллаб-версія, що стане на кращі крани країни вже у 20х числах січня!