Броварня «Микуличин» і топ туристичних місць гуцульської «Австро-Угорщини»

19 августа 2020

Туризм
Багато хто з нас зараз мріє про подорож в Карпати – або пожити в хатинці з видом на гори, або скупатися у водоспаді. А ще ми любимо їздити в Буковель, і шлях наш пролягає через прекрасні міста і села, проте ми не завжди звертаємо на них увагу. Про свою подорож до Микуличина розповідає журналістка видання РБК-Україна Льоля Філімонова.

Найвідомішим символом села стала броварня «Микуличин», побудована у 2002 році. Основний напрямок, який взяв колектив пивоварні, – натуральність та автентичність. Вариться пиво в натуральний спосіб під власною торговою маркою пиво Гуцульське. Чимало смачного пиво, а ще й продуктова крамниця з місцевими м’ясними та молочними делікатесами.

Чи знали ви, що Микуличин – найдовше село України, а до 1927 року, коли від нього від’єднали пару сіл, то воно взагалі вважалося найбільшим селом Європи! Старі туристичні путівники вказують, що його територія простягалася на 44 кілометри – від Яремчі до кордону з Закарпаттям.

Із завершенням у 1894 році будівництва залізниці у ці краї, Микуличин почав інтенсивно розвиватися як низькогірський кліматичний курорт. І справді: в Микуличині – дуже цілюще повітря! Не дивно, що вже починаючи з 19 століття, тут велося будівництво багатьох санаторіїв і дитячих пансіонатів. А завдяки наявності телеграфного і телефонного зв’язку та гарному транспортному сполученню сюди приїжджали відпочивати туристи або “літники”, як їх називали (бо приїздили вони, зазвичай, на літо), з усіх кутків Європи.

Власниками місцевих розкішних вілл були мешканці Коломиї, Львова та навіть Відня. Однією з перших власниць пансіонату для відпочиваючих стала Анна Бауер.

Великою подією був приїзд у 1912 році в Микуличин майбутнього престолонаслідника Австро-Угорщини – Карла Франса Йосифа Габсбурга, який незабаром став цісарем, зі своєю дружиною – княгинею Зітою з родини Бурбон-Парма. Вони приїжджали на запрошення знаменитого князя Ліхтенштайна, який був власником частини Карпатських лісів у цьому регіоні. Цікаву історію розповідали в тогочасних часописах Галичини, як Карл у власному автомобілі прокатав місцевого жителя, який ніколи до того не бачив автомобілів.

Тогочасні путівники презентували Микуличин як жентичний курорт (жентиця – сироватка, надзвичайно корисна для людського організму). І сьогодні багато господарів тримають корів і кіз – отже, свіже молоко і молокопродукти вам гарантовані!

Микуличин був настільки популярним, що найперший готель у Західній Україні з’явився саме тут. У 1901 році львівське товариство “Народна Гостинниця” орендувало у місцевого настоятеля отця Тадея Галайчука віллу поблизу залізничного вокзалу. Вілла мала два поверхи, велику залу, бібліотеку, бар і вісім кімнат.

Дуже цікаво, що у 1889 році Гуцульщину відвідала молода письменниця з Шотландії – Мері Дауї. Вона була приголомшена красою краєвидів, обрядів і одягу гуцулів. В 1891 році вона видала в Лондоні книгу спогадів “Дівчина в Карпатах”, де писала, що одяг гуцулів вона вважає найкрасивішим, який вона коли-небудь бачила.

Сьогодні в селі можна відвідати незвичайний Музей звичаєвої символіки Гуцульщини та поринути у чарівний світ гуцулів.

Є в Микуличині цікавий “музей”, який складається з одного залізничного вагончика, й присвячений він вузькоколійці, яка була збудована за “австрійських часів” і перевозила людей і ліс з гірської частини до головної залізниці. Після повені 1968 року частину дороги змило, і сьогодні за сприянням благодійного фонду почали реставраційні роботи. І, можливо, у вагончику відкриють справжній музей Микуличинської вузькоколійки.

Залізничні станції Микуличина і сусіднього Татарова – старовинні, і ідеально підходять для красивих фотосесій, чим я і скористалась.

У міжвоєнний період мандрівники могли зупинитися на відпочинок у Микуличині в трьох туристичних станціях, готелі Здіслава Шера, пансіонаті “Говерла”, “Домі здоров’я друкарів львівських” і відомому Санаторії львівських академічних шкіл. Останній мав велике господарство, і його допомагали вести сестри-монахині з Микуличинського монастиря. До речі, велична будівля келій монастиря збереглась і донині.

У санаторії Львівських академічних шкіл відпочивали студенти та викладачі Львівського університету, Львівської політехніки та викладачі Краківської Ягеллонської академії. Під час відпочинку студенти залюбки спілкувались з місцевим населенням і збирали етнографічні матеріали.

Біля санаторію у 1938 році встановили пам’ятник опікунці студентства королеві Ядвізі. Відомо, що польська королева Ядвіга, дружина Владислава Ягайла, у 1387 році приєднала землі Галичини до Польщі та сприяла відновленню Краківської Академії. І сьогодні можна побачити цей красивий пам’ятник. Він стоїть біля старовинного будиночка вчительки Анни Матрук, на території колишнього пансіонату.

У лівій руці Ядвіга тримає макет Краківського Ягеллонського університету, а ось що було у правій, на жаль, невідомо – або чаша, або розп’яття. У 1945 році червоноармієць пострілом зруйнував руку. Саме завдячуючи вчительці Анні було врятовано скульптуру. Військові намагались знищити її повністю, але жінка змогла переконати комуністів, що це пам’ятник не Ядвізі та не Діві Марії, а грецькій богині краси Афродіті. А античну скульптуру “совєти” поважали. Так скульптуру було врятовано.

У 1970-х роках в Микуличині було збудовано дитячий санаторій Івано-Франківського Університету. Будівля дуже красива, у гуцульському стилі. На території санаторію знаходиться старовинна вілла кінця 19-го століття. Дуже рекомендую прогулятися Микуличином і отримати естетичну насолоду від споглядання старовинних дерев’яних вілл 19-го-початку 20 століття.

Невідомо, як довго вони ще будуть збережені. Символічно, що сьогодні поруч будується польсько-український центр для викладачів і студентів обох країн. Цікавий проект будівлі розробили спеціально під проведення міжнародних конференцій, зустрічей і відпочинку університетської спільноти.

Колись “літники” з усіх куточків Австро-Угорщини приїздили сюди на відпочинок. Прийшов час українцям відкривати ці живописні місцини. Свіже повітря, смачні місцеві продукти, гори, від яких захоплює подих, річка та свіже пиво чекають на вас!

У наступному випуску журналу Beer. Technologies&Innovations читайте ексклюзивне інтерв’ю із засновниками пивоварні «Микуличин» Василем і Олександрою Мотруками.

Замовити журнал можна в інтернет-магазині!

Поспішайте оформити передплату на журнал за 2020 рік (вартість – 450 грн)!

Також є можливість замовити архів журналів з 2016 по 2019 рік!

Анна Ільчук, тел.: +38 (068) 568 66 58, nti.beer@gmail.com
Лариса Товкач: тел.: +38 (097) 96 89 516, sad.nti@ukr.net